Про відвідування села Межиріч Тарасом Шевченком влітку 1859 року
Я тілько хаточку в тім раї
Благав, і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі,
Хоч на малесенькій горі...
Ось така, людська, і водночас болюча мрія поета, яку він так довірливо повідав у вірші «Не молилася за мене», написаному в Оренбурзі 1850 року. Мрію цю він плекав довгі роки. Коли після тяжкої солдатчини поет втретє приїхав на рідну Україну, здавалося, що давнє прагнення його здійсниться. Тим більше, що в особі свого троюрідного брата В. Г. Шевченка він знайшов щирого порадника і помічника у цій справі. Саме Варфоломій Григорович нагледів для поета ділянку для садиби на землях, що належали поміщику Парчевському. У липні 1859 року Тарас Григорович кілька разів приїжджав у Межиріч - тоді містечко Черкаського повіту Київської губернії, щоб купити у Парчевського облюбовану ділянку землі між Каневом і Пекарями.
У містечку він виконав малюнок «В Межирічі».
У селі встановлений пам'ятник знак про відвідування села Тарасом Шевченком влітку 1859 року.
