Історична довідка

Межиріцька сільська рада

Село Межиріч розташоване у межиріччі річок Рось та Росава за 22 км на південь від районного центру - міста Канева.

Перша згадка про село Межиріч описується у «Літописі Руському за Іпатським списком» (видання 1989 року): «Була зима 1190 року.  А Святослав  поїхав до Києва, оставивши сина свого Гліба в Каневі. Коли ж половці почули, що Святослав поїхав у Київ, то, перебравшися з Кунтувдієм через ріку Рось, поїхали вони до города Товарова (Межиріч таку назву мав у ті часи). А була про це вість Глібові, і Гліб заскочив їх коло Товарова. І половці, втікаючи од города, обломилися на Росі,— і тут вони тих захопили, а других побили, а інші потопилися, а Кунтувдій утік.»

Друга згадка про село Межиріч датується 1552 роком із опису Канівського замку із Архівів південно - західної Росії : «Здесь в числе уходов помещено и селище Товарово, 2 мили от замка».

Із Очерку історії  Київської землі 1891 року, автором якого є Михайло Грушевський, відомо, що: «В околицях нинішнього містечка Межиріч, знаходився город Товаров, який згадується і датується 1190 роком».

Село здобуло всесвітню відомість завдяки знахідці там житла стародавніх мисливців на мамонтів. 1965 року селянин Микола Новицький, копаючи льох у своїй садибі, натрапив на велику кістку. Надалі археологи знайшли тут залишки чотирьох жител, складених з бивнів та кісток мамонтів.

Одне з цих жител академіком НАН України І.Г. Підоплічком реконструйовано у первісному вигляді і виставлено в Палеонтологічному музеї ННПМ НАН України (Київ).

Знахідку демонстрували на виставках у Японії і в деяких європейських країнах. Природничий музей Нью-Йорка обладнав діораму межиріцької стоянки палеолітичних мисливців.

Рештки четвертого житла, залишені на місці розкопок, захищені від атмосферних опадів металевою конструкцією.

За 3 кліометри від села Межиріч поблизу соснового лісу розташоване село Бабичі на північ від якого знаходиться річка Росава та поля, місцевість на південь від села холмиста.

Село Лука засноване на лівобережних луках річки Росі, попід горами, які своїми підніжжями колись спускалися до води, згадується у першій половині 17 століття, як село з 10 дворами. У листопаді 1917 року в селі проголошено радянську владу, та невдовзі село було окуповане німцями. У 1930 році, під кінець колективізації, тут з'явився колгосп «Серп і молот».

Конончанська сільська рада

Село Кононча розташоване за 21 км на південь від районного центру - міста Канева

Перша згадка про село Кононча датується першою половиною XVIII століття. За переказами старожилів, у підгір'ї від Дніпра до території нинішнього села тягнулося велике поселення Родня, яке закінчувалося князівським замком. Від його назви походить назва села. Перші жителі селилися на південь від Кононівського замку понад річкою.

До земельної реформи 1861 року землі навколо села належали князю Парчевському. У середині XIX століття прорізано нове русло річки Рось, рівень води понизився. На звільнених землях Ф.Ф. Бугаєць заснував розсадник культурних і декоративних дерев. Це поклало початок розвитку садівництва, озелененню навколишніх земель і боротьбі з ярами, що сприяло озелененню і закріпленнію ярів і гір від Канева до Конончі, особливо Чернечої гори.

За переказами старожилів відомо, що село Гамарня на річці Росаві заснував пан Парчевський в 1762 році. Він заселив цю місцевість вихідцями трьох повітів, які тут забудували 20 дворів. Була споруджена гребля, біля якої і облаштувалася «гамарня». Тут освоїли виробництво мідних листів, котлів та інших металевих виробів. 1766 року збудовано винокурню та пивзавод. З цього часу й село починає називатися Гамарнею. У селі було 6 млинів-вітряків, горілчаний та два цегельних заводи.

1953 року на колишній греблі, біля якої працювала кузня-гамарня, за радянського часу запрацювала Гамарнянська ГЕС, яка обслуговувала і ряд навколишніх сіл Конончу, Яблунів, Бабичі, Межиріч.

У 1930 році було створено перший колгосп.

Село втратило в роки голодомору майже третину населення.

В роки радянсько-німецької війни, загинуло 56 жителів села. На каторжних роботах в Німеччині були 15 осіб. Село відвойоване у нацистів 4 лютого 1944 року.

У 1967 році збудовано міст через річку Росава.

У 1979 році засаджено перші 60 га яблуневого «Саду космонавтів». Перші 18 дерев посаджено матір'ю Ю. Гагаріна.

В 1991 році селу повернуто його історичну назву.

Хмільнянська сільська рада

Село Хмільна розташоване за 12 км від районного центру - м. Канева. Значна частина села розташована у Великому Хмільнянському яру - найбільшому в Європі. Він має довжину приблизно 18 км, понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 км. Хоча яри є лихом для всієї Канівщини великим Хмільнянський яр став великим лише у ХІХ ст. До середини століття гори навколо Канева були вкриті лісом і це зберігало схили від розмиву. Але розвиток на Канівщині цукроварної промисловості, особливо після реформи 1861 р.,потребував великої кількості лісу на дрова. Почалося вирубування лісів і, як наслідок, швидкий ріст яру. Вперше спроба зупинити зростання Великого Хмільнянського яру була зроблена 1903 р. мешканцями Хмільни, які висадили на схилах яру тисячі саджанців дерев.